Галерея мистецтв виставкою «Музей – моє життя» вшанувала 90-ту річницю від народження свого колишнього директора Бориса Возницького. Він зберіг для народу від вогню, сирості та людської байдужості 60 тисяч цінних експонатів. На експозиції – десятки цих речей, серед них ― ікона Богородиця Елеуса 16 століття, яку Борис Григорович реставрував самотужки. А ще Параскева П’ятниця, вже тепер з долатаним низом, яку директор якось теж привіз із експедицій.
«Побачили, що перед церквою лежить дерев’яна сходинка, але дуже хитається і має шпуги. І коли Борис Григорович перевернув цю сходинку, то побачив, що це ікона», ― розповіла донька Бориса Возницького, теперішній директор Галереї мистецтв Лариса Возницька-Разінкова.
Експонують й гобелени з Олеського замку. Герой України придбав їх в чоловіка з Кам’янця-Подільського. Той приніс їх з камери схову вокзалу і продав лише за 300 рублів. А виявилося, що це роботи шістнадцятого століття.
«Такі два мішки великі поклав перед директором. А коли розгорнули, коли Борис Григорович це побачив, ― це брюссельська мануфактура», ― уточнила Лариса Возницька-Разінкова.
Півстоліття Борис Григорович не просто сидів в кріслі директора. В 60-х їздив західною Україною: в храмах, які радянська влада перетворила на склади збіжжя і мінеральних добрив ― а таких лише на Львівщині було 1300, ― збирав знищені твори мистецтва. А для тих, хто протестував, мав «залізні аргументи».
«В мене було в кишені два лозунги. Перший: «Искусство принадлежит народу», ― це Лєніна. А друге в мене було: це слова Гітлера з «Майн кампфу»: Для того, щоб знищити націю, треба знищити її культуру». Все!», ― розповідав ще за життя Герой України Борис Возницький.
Так у Жовкві Возницький врятував найбільші в Європі полотна 17 століття. Серед них «Битва під Віднем» та «Битва під Парканами».
«В храмі вікон не було, ворони літали. Картин не було видно, бо всі чорні. Кубла в картинах: діра і ворони мають кубло. І от я собі думаю: так ви ж, жовківчани, невже нікого це не цікавило?», ― розповідав колись Борис Возницький.
А в Городенці, що на Франківщині, вберіг скульптури «галицького Мікеланджело» Йоана Пінзеля.
«Студенти кажуть: «Там гора скульптури лежить!» Ми приїхали, там було 18 трьохметрових фігур Пінзеля. Вони всі були звалені, то вже залишки. Ми зібрали п’ять фігур з 18: 13 фігур профучилище порізало на дрова. Просто голови ангелів пхали у печі», ― згадував свого часу колишній директор Галереї мистецтв, Герой України Борис Возницький.
Він оживив Золочівський замок, хоч на це пішло чверть століття, дав нове життя Жовківському, Олеському та Підгорецькому. А чотири роки тому, щоправда, вже по смерті, здійснилася ще одна мрія Возницького: скульптури Пінзеля побачили в Луврі. Про це повідомляє Zaxid.net
