Дорогі брати і сестри!
Майже два тисячоліття проминуло від часу земного життя Ісуса Христе, проте і перед сучасною людиною стають ті ж виклики, які ставали на життєвому шляху Його сучасників. Проблеми з фізичним здоров’ям, як і духовні недуги, на превеликий жаль не залишились у минулому. Попри те, що сучасна медицина завдяки науково-технічному прогресу зробила значний поступ, все-таки і сьогодні залишається велика кількість хворих людей.
Євангельська оповідь про чудесне зцілення двох сліпих та німого біснуватого є особливою доброю новиною для всіх тих, хто знемагає під тягарем хвороби, як рівно ж і для тих, хто доглядає за хворими.
Почувши про незвичайного цілителя з Назарета, про Його особливі здібності, двоє сліпих людей вирішили, що не мають права втратити свій шанс зцілитись. Сліпці йшли за Ісусом і кричали: «Помилуй нас, Ісусе сину Давидів!» (Мф. 9, 27). В цьому вигуку вони висловили свою віру, у передбачуваного старозавітними пророками Месію – Христа. Будучи позбавленими біологічного зору, ці люди не втратили зір духовний. Не маючи можливості бачити сонячне проміння, в Ісусі – Цілителю, Який прославився численними чудами, побачили «Світло істинне, Яке просвічує кожну людину, яка приходить у світ» (Ів. 1, 9). Їх віра спричинила відновлення зору, а позбавлення сліпоти зробило їх благовісниками Божого милосердя.
Інше чудо, про яке розповідає апостол і євангеліст Матвій – вигнання біса з чоловіка німого біснуватого. Зрозуміло, що цей чоловік напевно ніколи б не приступив до Ісуса. Проте інші люди, які співчували йому, чи то рідні, чи то знайомі, це не є настільки важливо, з вірою привели поневоленого бісом до Ісуса Христа і побачили на власні очі чудо – «німий почав говорити» (Мф. 9, 33).
Від людини сучасності неодноразово можна почути голоси розчарування: якби Ісус Христос жив в наш час, Він би напевне мені допоміг у вирішенні тих чи інших моїх життєвих труднощів. Він би повернув мені добре здоров’я, допоміг розв’язати сімейні конфлікти, знайти роботу з відповідною платнею, звільнити дітей від різного роду залежностей та позбавив всього того, що важким тягарем лягло на мої плечі. Такі люди використовують різні матеріальні засоби, щоб повернути втрачене здоров’я, полагодити сімейні стосунки чи вирішити будь-які інші життєві негаразди. Але усі їх зусилля практично завжди виявляються марними, оскільки вони діють самі по собі. А Христос попереджав: «… без Мене нічого чинити не можете ви» (Ів. 15, 5).
Великий Апостол Народів святий Павло підбадьорює усіх нас: «Ісус Христос учора і сьогодні, і навіки Той же» (Євр. 13,8).
Господь виявляє Свою присутність по-різному. Та найочевидніша вона (присутність) у Святих Таїнствах. Саме в них Він являється людству у всій повноті. Саме вони є найбільш ефективними засобами, яких слід вживати, щоби відчути повноту життя. Кожен, хто хоча б раз на власному досвіді переконався у цьому, радісно викликує разом з псалмоспівцем: «Господь - то мій Пастир, тому в не достатку не буду» (Пс. 23, 1). У таїнстві Святого Причастя Ісус Христос реально присутній, а тому приступаючи з вірою до Святої Чаші, попередньо очистивши себе від гріховної скверни у таїнстві Сповіді, завжди маємо можливість звільнитись від наших болів, від наших тривог та труднощів повсякдення. Той Христос, що зцілив двох сліпців, Той Христос, що вигнав біса з німого біснуватого, Той Христос, що вчинив інші великі чуда, приходить і сьогодні під виглядом хліба і вина, щоб дарувати все те, чого потребуємо. Від нас лише вимагається відповідь на одне запитання: «Чи ж вірите ви, що Я можу вчинити оце?» (Мт. 9, 28). І як тільки в нашому серці лунає лаконічна відповідь: «Так, Господи» (Мт. 9, 28), - тоді ми зі старозавітним праведником радісно вигукуватимемо: «Скуштуйте й побачите, який добрий Господь, блаженна людина, що надію на Нього кладе» (Пс. 33,9).
Дорогі у Христі! Святе Євангеліє – це лист любові Отця адресований Своїй дитині. Воно переконує постійно нас у тому, що наша доля не байдужа Господу Богу, Який є нашим люблячим Батьком. Численними прикладами Він засвідчує Свою Божественну любов, найдосконалішим проявом якої була смерть Спасителя на Голгофському хресті: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого…»(Ів. 3,16). Сьогодні Він, так як і колись, звертається до кожного з нас: «Прийдіть до мене усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою… (Мт. 11, 28), «…все, чого ви в молитві попросите з вірою, - то одержите» (Мт. 21, 22). Особливо цей заклик звучить, для тих, хто впав під тягарем свого щоденного хреста і не має сили піднятись. Хай промінь надії ніколи не згасає в нашому серці, хай життєдайна віра зміцнює наші немічні сили, а свята Божа любов надихає нас добрі вчинки. Молімося до Милосердного Бога, щоб в горнилі щоденних випробувань Він гартував нашу віру, яка має стати основою нашого життя. Пам’ятаймо святу Христову настанову: «… майте віру Божу, бо істинно кажу вам, якщо хто скаже горі цій: підведись і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом, - буде йому, що тільки скаже. Тому кажу вам: усе чого попросите в молитві, вірте, що одержите, - і буде вам» (Мр. 11, 23-24).
протоієрей Ігор Бабич Перемишлянський деканат
