У день відзначення п’ятої річниці інтронізації Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія та знайдення мощей святителя Рафаїла (Заборовського), 3 лютого 2024 року, Предстоятель автокефальної Української Православної Церкви очолив Божественну літургію у кафедральному соборі православних Київських Митрополитів – Святій Софії Київській. За богослужінням архімандрита Авраамія (Лотиша) було рукоположено у сан єпископа Бориспільського.
Його Блаженству співслужили архієреї й духовенство зі всієї України, а також старець митрополит Халкидонський Еммануїл (Вселенський Патріархат) та Екзарх Вселенського Патріарха в Україні єпископ Команський Михаїл.
Після прочитання Євангелія Блаженнійший владика возніс особливу молитву до Господа в час, коли Батьківщина в небезпеці.
Під час відправи лунали молитовні прохання за воїнів, які захищають Україну, за владу і наш народ та за спокій душ усіх полеглих оборонців Батьківщини і мирних жителів, які загинули під час війни.
Наприкінці Божественної літургії митрополит Вінницький і Барський Симеон від імені Священного Синоду та повноти Православної Церкви України висловив вітання на адресу Предстоятеля та подав йому просфору й букет квітів.
Слово з привітаннями від імені Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія виголосив старець митрополит Халкидонський Еммануїл.
У відповідь Митрополит Епіфаній звернувся до присутніх з подячним словом. Окрім того, з нагоди 75-ліття з Дня народження Його Блаженство відзначив митрополита Галицького Андрія орденом святого апостола Андрія Першозваного.
Після урочистого молебню до святителя Рафаїла (Заборовського) Предстоятель Православної Церкви України звернувся до нового співбрата єпископа Авраамія з настановчим словом:
«Преосвященний єпископе Аврааміє, улюблений у Христі брате!
Сьогодні ти від руки Господньої прийняв благодать для звершення відповідального служіння архієрейського. Бо хоча єпископське рукоположення звершується собором ієрархів, так само, як і соборно відбувається обрання тих, хто має прийняти це служіння – але ми знаємо, що і покликання, і освячення подається від нашого Пастиреначальника, Господа Ісуса Христа. Бо Він Єдиний є Глава Церкви, Він є Начало, Наріжний камінь дому спасіння, Він є Цар Слави. І тому не лише руки собору ієрархів були покладені на твою голову, коли в молитві було закликано на тебе благодать Всесвятого Духа, але найперше – покладено розкриту книгу Євангелія, як образ самої правиці Христової.
І це усвідомлення має нагадати тобі в нинішній урочистий момент іншу мить твого життя, коли також від руки Христової та від книги Його Святого Євангелія ти прийняв ножиці, якими звершений був твій чернечий постриг. Бо хоча нині ти стоїш, зодягнений у славу єпископства, але ніколи не забувай, що найперше ти – чернець, монах, який Самому Христу склав обітниці смирення і самовідречення. Ти робітник у винограднику Господньому, ти пастир, якому доручено Спасителем отару, доручено піклування про тих, за кого Христос пролив кров Свою і віддав на хресті Своє життя.
Пам’ятай, що ти не володар і не пан, але працівник і служитель – і будеш, як вірний і мудрий раб Господній, як пастир добрий винагороджений Самим Владикою за працю, за примноження даних тобі талантів, за піклування про те, що тобі доручається. І нагорода ця – не лише у віці майбутньому, але і тепер. Бо силу духовну і благодать, мудрість і успіх у праці, втіху у скорботі та інші дари щедро подає Господь тим, хто вірно і віддано служить Йому.
Улюблений у Христі брате!
Ти покликаний до особливо відповідального служіння, адже тобі через обрання Синоду Православної Церкви України дається обов’язок оновити сад Божої Матері, Її чесну обитель Печерську, Її уділ. Як виноградар, що всяку гілку, яка не приносить плоду, відкидає, а плідну – доглядає і піклується про неї, так і ти повинен все безплідне, недобре, не згідне з духом і уставом чернечим – відсікати і відкидати, відновлюючи Лавру Печерську за зразком подвигів її засновників, преподобних отців наших Антонія і Феодосія та інших подвижників і угодників Печерських.
Сьогодні таїнство твого архієрейського рукоположення здійснене було у великій святині, у соборі Софії – Премудрості Божої, під молитовним покровом Пречистої Владичиці, Оранти-Молитвениці, Нерушимої Стіни. В домі Її ти будеш управителем, перед Нею складатимеш відповідь за працю свою та її плоди. І якщо добре потрудишся, якщо щиро прикладатимеш всіх зусиль – то Сама Вона буде Тобі і Наставницею, і Заступницею.
Вчора перед нами ти сповідав усвідомлення своєї немочі, але також сповідав вчора і нині віру свою і своє уповання на Бога. Без допомоги Господньої всякий християнин, а особливо архіпастир – правдиво немічний і убогий. Але через Ісуса Христа, Який укріпляє і зміцнює – і неможливе стає можливим, і безсилий стає могутнім та зміцнюється.
Як видимий знак цієї сили Божої, що подається в таїнстві хіротонії, як опору на шляху тернистому до Царства Небесного, як нагадування про мудрість і смирення, з якими завжди має бути сполучене служіння єпископа, прийми цей архіпастирський жезл і подай благословення народу Божому, який нині молитвою за тебе також брав участь у таїнстві твого поставлення!».
Завершилася відправа вшануванням чесних мощей святителя Рафаїла.
Пресслужба Київської Митрополії
Української Православної Церкви (ПЦУ)