Вельмишановний Володимире Борисовичу!
Ми, делегати 5-го Освяченого Помісного Собору Української Автокефальної
Православної Церкви - архієреї, священство, чернецтво та вірні, усвідомлюємо всю
відповідальність, що лягла на наші плечі у зв'язку з тими доленосними викликами,
які життя поставило перед українським народом. Тому нині Церква, держава й
громадянське суспільство повинні докладати всіх зусиль, аби українська нація
стала монолітною у своїй державницькій єдності та здатною захистити інтереси
незалежної України.
Сьогодні Українська Автокефальна Православна Церква є третьою за
кількістю парафій православною спільнотою на теренах України та поширена на
більшості її території. Вона гідно несе місію спасіння людських душ у життя вічне,
веде активну духовно-просвітницьку, суспільно-громадську та соціальну
діяльність, спрямовану на згуртування українства в його боротьбі за розбудову й
утвердження державності. В храмах і монастирях нашої Церкви за богослужіннями
постійно підносяться молитви за українську владу та військо, за успіх у захисті
рідної землі від збройних посягань ворога, за настання миру та благоденства.
Духовенство та віруючі УАПЦ активно допомагають збройним силам України
та добровольчим батальйонам у захисті Батьківщини від російсько-терористичних
загарбників, організовують капеланське служіння в зоні АТО, піклуються
пораненими в клінічних лікарнях та військових шпиталях, підтримують
вимушених переселенців з Донбасу продуктами харчування, одягом,
медикаментами, речами першої необхідності, допомагають облаштуватися на
нових місцях проживання.
Історія Української Автокефальної Православної Церкви почалася ще на
початку 20-го століття, коли в Україні завирували національно-визвольні змагання.
У 20-40 роках вона була єдиною легальною патріотичною інституцією на теренах
України, за що впродовж тих же років комуно-більшовицькою владою майже
повністю фізично й юридично знищувалася. Але, коли в Радянському Союзі
почалися демократичні переміни, УАПЦ знову, починаючи з 1989 року, стрімко
відродилася, внісши вагомий вклад у боротьбу українського народу за державну
незалежність. І нині наша Церква не стоїть осторонь державотворчих і
демократичних перетворень в Україні, а йде пліч-о-пліч із своїм народом.
Ми також усвідомлюємо всю важливість єдності українського православ'я для
згуртування нації, але маємо свій погляд на процес об'єднання його трьох гілок в
одну Церкву. Ми переконані, що об'єднання найбільших православних Церков, які
діють в Україні, може бути успішним лише за участі в цьому процесі Вселенського
патріарха Варфоломія І й тому наша Церква робить для цього все, що від неї
залежить.
Одним із кроків з метою зближення із Вселенським престолом, може стати
відкриття в Києві подвір'я (представництва) Константинопольської Церкви. Але
для цього потрібна добра воля як виконавчої, так і законодавчої влади. Тому
звертаємося до вас, вельмишановний Голово Верховної Ради України, сприяти на
законодавчому рівні нашій Церкві у відкритті такого представництва, що стане
важливим чинником в отриманні УАПЦ канонічного визнання Вселенським
Патріархатом. Адже в 2008 році, за сприяння тодішнього Президента України
Віктора Ющенка, таке подвір'я мало відкритися у Львові, але в останню хвилину з
якихось причини цей важливий крок так і не відбувся. Нині відкриття в Києві
представництва Вселенського Патріарха може, нарешті, увінчатися успіхом, якщо
ми докладемо спільних зусиль.
Ми також звертаємо Вашу увагу на те, що, починаючи з 20-х років минулого
століття й до цього часу, Андріївська церква в Києві, хоч і належить до
національного заповідника "Софія Київська", але також була й митрополичим
собором, в якому звершували богослужіння Предстоятелі Української
Автокефальної Православної Церкви.
В Андріївському соборі в роки ІІ світової війни були висвячені майже всі
єпископи УАПЦ, в тім числі й перший український православний Патріарх
Мстислав (Скрипник). Але в цьому році закінчується дія договору про оренду
церкви Андрія Первозваного між заповідником і Патріархією УАПЦ , а чиновники
Міністерства культури України блокують підписання договору про подальшу
оренду. Це дає нам підстави підозрювати, що головну святиню нашої Церкви, де
знаходиться Київська митрополича кафедри Предстоятеля УАПЦ, хочуть передати
іншій конфесії.
Під Андріївською церквою також знаходиться і двоповерхове приміщення -
стилобат, яке разом із церквою в 1990-х роках було передане УАПЦ для
користування як культова споруда, але згодом було відібране та передане УПЦ
Київського Патріархату. Але ж церква й стилобат складають один комплекс, в
якому було б доцільно розмістити керівні органи та духовний навчальний заклад
нашої Церкви, адже до цього часу Патріархія знаходиться в кількох кімнатах
частини будинку, що належить Михайлівському монастирю Київського
патріархату.
Таке нерівноправне ставлення української влади до Української
Автокефальної Православної Церкви для нас незрозуміле й викликає тривогу, адже
в демократичному суспільстві всі релігійні організації повинні бути рівними. Тим
паче, що Україна прагне стати повноправним членом європейської сім'ї вільних
демократичних держав, за що наша Церква постійно підносить молитви до Бога.
Сподіваємося, що звернення нашого Помісного Собору знайде відгук у
Вашому серці, а рішучий крок з боку української влади у вирішенні одвічної
проблеми українського православ'я - розділення, буде вагомим вкладом у
побудову єдиної Помісної Церкви згодом.
Нехай Бог допоможе нам у добрій справі на благо Церкви й України!
Слава Господу нашому Ісусу Христу!
Слава Україні! Слава героям!
